Історичний перегляд водної угоди Сирії та Йорданії відкриває двері для ширшої співпраці
Сирія та Йорданія переглядають угоду про вододіл Ярмука, прагнучи вирішити давні суперечки та відкрити шлях до ширшої співпраці
Історичний перегляд угоди про розподіл вод Ярмукського басейну між Сирією та Йорданією знаменує значний зсув у підході країн до давнього стратегічного питання, що часто було джерелом напруги. На тлі загострення дефіциту води в регіоні, ця ініціатива має на меті відновити баланс розподілу ресурсів і відкрити двері для ширшої співпраці, що виходить за межі управління водними ресурсами та поширюється на економічну сферу та регіональну безпеку.
8 липня об'єднаний йордано-сирійський технічний комітет провів перше засідання на дамбі Аль-Вехда на кордоні між країнами. Сторони домовилися про ключові пункти для забезпечення справедливого розподілу води в Ярмукському басейні, а також про розвиток басейну, реалізацію спільних проєктів та дистанційний моніторинг водних джерел.
Ярмук, одна з найбільших приток річки Йордан, протікає на 57 кілометрів, з яких 47 км – по території Сирії. Річка формує частину сирійсько-йорданського кордону.
Йорданський експерт Хусам Аєш зазначив, що перегляд угоди "служить взаємним інтересам обох країн". Сирія стикається з водними проблемами через руйнування інфраструктури під час конфлікту, а Йорданія є однією з найбільш вододефіцитних країн у світі. Перегляд угоди врятував обидві країни, оскільки вода була ключовим джерелом конфлікту з колишнім сирійським режимом.
Ці суперечки виникли через порушення попереднім сирійським урядом угоди 1957 року (з поправками 1987 року), зокрема, через будівництво майже 50 дамб на притоках Ярмука (хоча договір дозволяв лише 27) та буріння близько 10 000 свердловин. Це призвело до скорочення потоку річки до менш ніж 50 мільйонів кубометрів на рік, що набагато нижче гарантованих 200 мільйонів. Ці порушення коштували Йорданії приблизно 200 мільйонів кубометрів води щорічно.
Новий сирійський уряд вжив заходів для регулювання ситуації, заборонивши неліцензовані свердловини та конфіскуючи обладнання.
Очікується, що перегляд угоди значно зменшить дефіцит води в Йорданії, де наявність води на душу населення впала до 60 кубометрів на рік (нижче порогу водної бідності ООН – 500 кубометрів). Аєш передбачає, що цей перегляд може відкрити шляхи для співпраці в інших секторах, зокрема в енергетиці, сприяючи економічному зростанню обох країн. Він також запропонував створити з Ярмукського басейну "вільну зону" для справедливого розподілу водних ресурсів.
Сирійський економічний аналітик Джалал Баккар назвав перегляд "доказом конструктивної взаємодії сирійського уряду з сусідами для вирішення проблем, успадкованих від режиму Асада". Він очікує, що це посилить співпрацю та сприятиме більш перспективному регіональному майбутньому.
Наприкінці травня міністр закордонних справ Сирії Асаад Аль-Шайбані та його йорданський колега Айман Сафаді підписали меморандум про створення Вищої координаційної ради, що відображає намір покращити відносини.
Перегляд сирійсько-йорданської водної угоди є ключовим моментом у подоланні багаторічних суперечностей та сигналом про потенційну нову еру регіональної співпраці. Залежність від річки Ярмук, історичні порушення та кліматичні виклики зробили водний дефіцит не лише екологічною, а й серйозною гуманітарною та геополітичною проблемою. Готовність нового сирійського уряду до переговорів та вжиття заходів щодо неліцензованих свердловин демонструє прагнення до конструктивного діалогу.
Хоча ситуація з водою в Йорданії залишається критичною, ця угода може не лише забезпечити більш справедливий розподіл ресурсів, а й створити фундамент для ширшої економічної співпраці та стабілізації регіону. Це підкреслює, що вирішення спільних проблем через діалог може стати каталізатором для позитивних змін у складних геополітичних умовах.
