Іран втручається: новий глава безпеки летить до Лівану рятувати "Хезболлу"
Тегеран тисне на Бейрут після рішення про роззброєння проіранського угруповання
Новий глава Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані в понеділок розпочав своє перше закордонне турне, яке включає візити до Іраку та Лівану. Ця поїздка відбувається на тлі надзвичайної напруженості, оскільки уряд Лівану нещодавно схвалив план з роззброєння "Хезболли" — ключового союзника Тегерана в регіоні.
Візит Ларіджані до Бейрута розглядається як пряма відповідь Ірану на дії ліванського уряду. Раніше Тегеран вже висловив рішучий протест проти плану роззброєння, а радник верховного лідера Алі Акбар Велаяті назвав цей крок підкоренням "волі Сполучених Штатів та Ізраїлю". Сам Ларіджані перед вильотом заявив, що Іран проводить консультації з "впливовими фігурами в Лівані", і підкреслив, що "національна єдність та незалежність Лівану" є важливими для Тегерана.
Ця поїздка відбувається в контексті ослаблення "Хезболли" після руйнівної війни з Ізраїлем минулого року та посилення тиску з боку США на ліванський уряд. Призначення 68-річного Ларіджані, досвідченого політика, на ключову посаду в Раді безпеки також сталося після 12-денної війни з Ізраїлем у червні, що свідчить про намір Ірану проводити більш жорстку зовнішню політику.
Перший закордонний візит нового глави безпеки Ірану саме до Лівану — це недвозначний і потужний сигнал. Тегеран дає зрозуміти, що "Хезболла" є для нього "червоною лінією", і він не допустить її роззброєння. За дипломатичними заявами про "збереження єдності Лівану" ховається прямий тиск на ліванський уряд з метою змусити його відмовитися від своїх планів.
Для Ірану втрата "Хезболли" як найуспішнішого проксі-угруповання означатиме катастрофічну поразку в регіональному протистоянні з Ізраїлем та США. Тому візит Ларіджані — це, по суті, спроба нагадати Бейруту про реальний розклад сил усередині країни, де "Хезболла" все ще залишається потужною військовою силою. Це ставить ліванський уряд у практично безвихідне становище: він опинився між молотом американського тиску (і обіцянок фінансової допомоги) та ковадлом іранського впливу (і загрози внутрішньої дестабілізації).
