Іран молиться про дощ, поки греблі пересихають, а режим — процвітає
Водосховище, що живить Тегеран, заповнене лише на 3% на тлі найгіршої посухи
Водосховище греблі Амір Кабір, однієї з найбільших, що забезпечують водою столицю Ірану, залишається практично порожнім, незважаючи на поодинокі зимові дощі. Країна переживає найсильнішу посуху за останні десятиліття, що ставить під загрозу водопостачання мільйонів людей.
За даними іранських ЗМІ, з 205 мільйонів кубометрів ємності водосховища наразі заповнено лише шість мільйонів, що становить всього 3%. Інші ключові греблі, що живлять Тегеран, також демонструють дефіцит води від 48% до 88% порівняно з минулим роком.
Президент Ірану Масуд Пезешкіан заявив, що ситуація з водою в країні залишається "критичною", а проблеми з водопостачанням мають усі 31 провінція. Влада вдається до періодичних відключень води та навіть до операцій із "засівання хмар", щоб викликати дощ.
Іронія ситуації полягає в тому, що поки звичайні іранці буквально моляться про дощ, а їхні крани пересихають, режим аятол роками витрачав мільярди доларів не на модернізацію водної інфраструктури, а на ядерну програму, балістичні ракети та підтримку терористичних угруповань по всьому Близькому Сходу.
Досвід сусідніх країн Арабської затоки, які успішно вирішують проблему дефіциту води за допомогою сучасних опріснювальних установок, демонструє, що вихід існує. Однак для цього потрібні не лише гроші, а й політична воля та правильне визначення пріоритетів.
Для іранського режиму, схоже, геополітичні амбіції та "священна війна" із Заходом завжди будуть важливішими за такі "дрібниці", як питна вода для власного населення. Тож поки влада продовжує "засівати хмари" в небі, над самою країною хмари збираються набагато густіші — хмари соціального вибуху, спровокованого спрагою та відчаєм.
