Ірак обирає: несподівано висока явка на виборах кидає виклик апатії та бойкоту
Явка понад 55% свідчить про запит на зміни, але стара еліта зберігає позиції
Іракці продемонстрували несподівано високу активність на парламентських виборах, явка на яких перевищила 55%. Це стало значним стрибком порівняно з рекордно низькими 41% у 2021 році та свідчить про бажання громадян вплинути на майбутнє країни, попри заклики до бойкоту з боку впливового шиїтського священнослужителя Муктади ас-Садра.
Вибори проходять у вирішальний для Іраку та всього регіону час. Країна, яка десятиліттями була ареною проксі-війн, намагається знайти стабільність, але все ще страждає від корупції, поганого управління та прихованого втручання Ірану.
Прем'єр-міністр Мухаммед Шіаа ас-Судані, який сподівається на другий термін, назвав високу явку "значною віхою на шляху до відновлення довіри громадян". Очікується, що його блок отримає значне представництво, але не абсолютну більшість. Попередні результати очікуються протягом 24 годин.
Незважаючи на оптимізм влади, багато виборців, які бойкотували голосування, висловлювали скептицизм, заявляючи, що вибори не принесуть реальних змін і служать лише інтересам старої політичної еліти. Політична сцена справді залишається незмінною: ті самі шиїтські, сунітські та курдські лідери залишаються на першому плані.
Несподівано висока явка на виборах в Іраку — це складний і суперечливий сигнал, який свідчить про глибокий розкол у суспільстві. З одного боку, це перемога для чинної політичної системи та особисто для прем'єра ас-Судані. Це демонструє, що, попри втому та розчарування, значна частина іракців все ще вірить у демократичні інститути як у спосіб змінити своє життя. Це також серйозний удар по позиціях Муктади ас-Садра, чий заклик до бойкоту не знайшов масової підтримки, що обмежує його вплив лише його найвідданішими послідовниками.
З іншого боку, сам факт, що явка у 55% сприймається як великий успіх, свідчить про те, наскільки низькими стали очікування. Майже половина виборців все ще не бачить сенсу в голосуванні, що залишає майбутній уряд без широкої народної легітимності.
Найголовнішим викликом для нового прем'єра, яким, найімовірніше, знову стане ас-Судані, буде не стільки формування коаліції, скільки навігація у складному геополітичному ландшафті. Він буде змушений продовжувати еквілібристику між двома головними союзниками-суперниками — Іраном та США. Тегеран, втрачаючи вплив в інших частинах регіону, буде ще міцніше триматися за Ірак.
Вашингтон, навпаки, посилюватиме тиск з вимогою роззброїти проіранські угруповання. Таким чином, новий уряд Іраку, хоч і отримав несподіваний вотум довіри від виборців, одразу ж опиниться під перехресним вогнем зовнішніх сил, що робить його майбутнє вкрай нестабільним.
