"Виходьте на страйк": Лідер опозиції Ізраїлю закликав до загального страйку на підтримку заручників
Сім'ї полонених звинувачують уряд у тому, що він жертвує їхніми близькими заради війни
Лідер ізраїльської опозиції Яїр Лапід у вівторок підтримав заклики до проведення загального страйку на знак солідарності із заручниками, яких досі утримують у Газі. "Страйк у неділю," — написав Лапід у соцмережі X, наголосивши, що це не партійно-політична акція, і закликавши приєднатися до неї навіть прихильників нинішнього уряду.
Цей заклик пролунав після того, як у неділю близько 20 батьків заручників закликали до страйку, а в понеділок цю ідею підтримав "Форум сімей заручників та зниклих безвісти" — головна організація, що представляє родичів. "Настав час діяти, виходити на вулиці," — йдеться в заяві Форуму, — "675 днів полону та війни мають закінчитися". Організація вкотре звинуватила уряд у тому, що він приносить заручників у жертву "на вівтар нескінченної, безцільної війни".
Тиск на уряд посилюється на тлі нещодавнього рішення кабінету безпеки розширити війну на решту районів Гази, що викликало побоювання щодо долі заручників. Головна федерація профспілок Ізраїлю, "Гістадрут", вирішила не приєднуватися до страйку, але підтримає "демонстрації солідарності трудящих". З 251 заручника, захопленого 7 жовтня 2023 року, 49 досі перебувають у Газі, з яких, за даними армії, 27 вже мертві.
Заклик до загального страйку, підтриманий лідером опозиції, свідчить про те, що внутрішній конфлікт в Ізраїлі досяг точки кипіння. Це вже не просто вуличні протести, а спроба паралізувати країну, щоб змусити уряд змінити курс. Аргумент сімей заручників є надзвичайно потужним і знаходить відгук у суспільстві: він полягає в тому, що уряд Нетаньягу обрав "тотальну перемогу" над ХАМАС замість порятунку власних громадян.
Для Лапіда це також політичний хід. Підтримуючи страйк, він намагається очолити протестний рух і показати себе як альтернативного лідера, який ставить життя громадян вище за військові амбіції. Відмова профспілок від повноцінного страйку показує, що суспільство все ще розділене. Однак сам факт того, що така ідея обговорюється на найвищому рівні, демонструє глибоку кризу довіри до уряду та його стратегії ведення війни.