The Washington Post: Ізраїль таємно озброював друзських ополченців у Сирії після падіння Асада
Метою було ускладнити зусилля нового сирійського уряду з об'єднання країни
Ізраїль доставляв зброю та боєприпаси друзському ополченню в провінції Сувейда на півдні Сирії невдовзі після падіння режиму Башара Асада. Про це у вівторок повідомила The Washington Post з посиланням на ізраїльських чиновників.
Згідно зі звітом, 17 грудня 2024 року ізраїльські гелікоптери почали скидати вантажі зі зброєю разом з гуманітарною допомогою "для озброєння друзського ополчення під назвою "Військова рада"". Цей крок був відповіддю на прихід до влади Ахмада аш-Шараа. За словами ізраїльських чиновників, Ізраїль прагнув ускладнити зусилля аш-Шараа з об'єднання країни, "підтримуючи союзних друзських ополченців".
Передача зброї досягла піку в квітні після зіткнень між друзами та бійцями, пов'язаними з аш-Шараа. Ізраїль, який обіцяв захищати друзів, "відповів, надіславши переважно вживану зброю, яку ізраїльські сили отримали від убитих бойовиків "Хезболли" та ХАМАС".
Постачання зброї скоротилося в серпні, коли Ізраїль перейшов до переговорів з урядом аш-Шараа. Однак, за словами друзських лідерів, Ізраїль продовжує скидати нелетальне військове обладнання, таке як бронежилети, та виплачує щомісячну зарплату близько 3000 друзських бійців.
Розслідування The Washington Post викриває цинічну та подвійну гру Ізраїлю в Сирії. Публічно висловлюючи занепокоєння щодо нового ісламістського уряду, Тель-Авів водночас вів з ним переговори, а за лаштунками озброював сепаратистські угруповання, щоб свідомо дестабілізувати ситуацію.
Мета такої політики очевидна: не допустити появи сильної, єдиної та стабільної Сирії на своєму кордоні, незалежно від того, хто перебуває при владі в Дамаску. Підтримуючи друзських ополченців, Ізраїль не стільки захищав меншину, скільки створював власний проксі-анклав, який би дозволив йому контролювати південь Сирії та чинити тиск на центральний уряд.
Використання зброї, захопленої у "Хезболли" та ХАМАС, є особливо цинічним ходом, що дозволяє "утилізувати" трофеї та водночас заперечувати свою пряму участь. Ця стратегія "розділяй і володарюй" є класичним прикладом реальної політики, де стабільність сусідньої країни приноситься в жертву власним інтересам безпеки.