Річниця падіння Асада в Сирії: святкування під тінню ізраїльських ударів
На тлі антиізраїльських гасел країна зіткнулася з внутрішньою напруженістю
У містах Сирії відбулися масові демонстрації, присвячені першій річниці падіння режиму Башара Асада. Однак святкування проходило на тлі смертоносних ізраїльських атак на півдні країни та внутрішніх сектантських конфліктів.
Тимчасовий президент Ахмад аш-Шараа закликав сирійців "вийти на площі", щоб відзначити річницю наступу, що призвів до повалення диктатора. У Дамаску, Алеппо, Хомсі та інших містах тисячі людей скандували гасла на підтримку аш-Шараа та засуджували ізраїльські атаки. "Після перемоги над Башаром Асадом ми переможемо й Ізраїль", – заявила одна з учасниць мітингу в Дамаску.
Демонстрації відбулися через кілька днів після того, як в алавітських регіонах спалахнули протести проти утисків меншини. У відповідь аш-Шараа визнав деякі вимоги "законними", але знову відкинув ідею федералізму, наголосивши на важливості "національної єдності".
Найбільш гострою проблемою залишаються ізраїльські рейди на півдні Сирії. В п'ятницю 13 людей загинули внаслідок ізраїльської атаки на село Бейт-Джинн. Ізраїльська армія заявила, що проводила операцію із затримання ісламістських бойовиків, яких звинувачують у "терористичних змовах", і її військові потрапили під обстріл. Сирійське МЗС назвало цей напад "воєнним злочином", заявивши, що серед загиблих є жінки та діти.
Перша річниця падіння режиму Асада демонструє, що нова Сирія зіткнулася з подвійною кризою: зовнішньою агресією та внутрішнім розколом. Святкові мітинги, організовані владою, мають на меті продемонструвати єдність нації навколо нового лідера та спрямувати народне невдоволення проти зовнішнього ворога — Ізраїлю. Це класичний прийом для консолідації режиму.
Однак протести алавітської меншини, що сталися напередодні, свідчать про те, що ця єдність є ілюзорною. Меншини, які раніше підтримували режим Асада, почуваються незахищеними і вимагають автономії. Відмова аш-Шараа від ідеї федералізму може лише поглибити ці протиріччя.
Водночас постійні та все більш криваві ізраїльські рейди на півдні створюють для нового уряду серйозну безпекову проблему. Не маючи змоги дати симетричну військову відповідь, Дамаск змушений обмежуватися гучними заявами, що підриває його авторитет. Таким чином, через рік після революції Сирія залишається розколотою країною, затиснутою між внутрішніми конфліктами та зовнішньою агресією.