План Трампа для Гази: крихкий мир, затиснутий між ультраправими Ізраїлю та ультиматумом для ХАМАС
Вашингтон представив амбітну ініціативу, але її майбутнє залежить від тих, кого не питали
Президент США Дональд Трамп представив свій мирний план з 20 пунктів, який, здавалося, отримав широку підтримку: вісім арабських та мусульманських країн привітали ініціативу, а прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, хоч і з "викрученими руками", погодився на неї. Однак, за словами спостерігачів, виживання плану залежить не від Вашингтона чи Тель-Авіва, а від двох сторін, яких не питали: ХАМАС та ультраправих членів уряду Нетаньягу.
Драма розгорнулася в Овальному кабінеті, де, як стало очевидно, Трамп змусив Нетаньягу зателефонувати прем'єр-міністру Катару та вибачитися за нещодавній удар по Досі. Нетаньягу висловив "глибокий жаль" та пообіцяв, що подібних атак більше не буде. Одразу після цього лідери вийшли на пресконференцію, щоб представити світу мирний план.
Реакція ультраправих партнерів Нетаньягу по коаліції була миттєвою та лютою. Бецалель Смотрич назвав "плазунські вибачення" перед державою, що фінансує терор, "ганьбою" та порівняв це з умиротворенням нацистів. Це стало чітким сигналом, що будь-який компроміс може коштувати Нетаньягу його уряду.
Вже наступного дня план почав тріщати по швах. Повернувшись додому, Нетаньягу поспішив запевнити свою внутрішню аудиторію, що не погоджувався на створення Палестинської держави і що "цього не написано в угоді". Це прямо суперечить пунктам плану, які передбачають, що кінцевою метою є "надійний шлях до палестинського самовизначення та державності".
Цей план є класичним прикладом угоди, яка виглядає добре на папері, але не враховує реалій "на землі". Його виживання залежить від двох майже неможливих умов. Перша — ХАМАС має добровільно скласти зброю, що рівнозначно самогубству. Друга — ультраправі союзники Нетаньягу мають погодитися на кроки, які вони вважають зрадою.
Нетаньягу, опинившись у пастці, вже почав свою звичну гру з подвійними заявами: одне для міжнародної спільноти, інше — для внутрішньої. Таким чином, план, представлений з такою помпою, ризикує розбитися об скелі радикалізму з обох сторін, доводячи, що без прямої участі та згоди головних супротивників будь-яка мирна ініціатива, нав'язана ззовні, залишається лише благим наміром.