Вибори без вибору? Чому перше голосування в Сирії викликає більше питань, ніж відповідей
Голосування пройде за складною гібридною системою та на тлі бойкоту з боку ключових регіонів
У неділю в Сирії відбудуться перші парламентські вибори з моменту падіння режиму Башара Асада в грудні минулого року. Вони покликані сформувати новий законодавчий орган, але відбуватимуться не шляхом прямого всенародного голосування, а за складною гібридною системою, що вже викликало серйозні питання щодо їхньої демократичності та інклюзивності.
Згідно з новими правилами, з 210 місць у Народних зборах лише дві третини (близько 140) будуть обрані. Голосуватимуть не всі громадяни, а спеціальні колегії виборників у кожному окрузі. Решту третини депутатів призначить особисто тимчасовий президент Ахмед аш-Шараа. Влада пояснює відмову від всенародного голосування логістичними труднощами: мільйони сирійців є біженцями або внутрішньо переміщеними особами і часто не мають документів. Передбачається, що цей парламент працюватиме 30 місяців і підготує ґрунт для повноцінних виборів у майбутньому.
Однак виборчий процес уже зіткнувся з гострою критикою. По-перше, вибори на невизначений термін відкладено в провінції Сувейда з переважно друзським населенням та в контрольованих курдами районах на північному сході. Це означає, що парламент буде сформований без представників ключових регіонів, що підриває його легітимність як загальнонаціонального органу. По-друге, експерти вказують на непрозорість формування самих колегій виборників та відсутність незалежного нагляду, що створює ризики маніпуляцій.
Окреме занепокоєння викликає питання інклюзивності. Незважаючи на вимогу 20% жінок у колегіях виборників, серед фінальних кандидатів їх лише 14%. Відсутність квот для меншин є особливо чутливою темою на тлі нещодавніх спалахів сектантського насильства, в яких, за повідомленнями, брали участь і проурядові бойовики. Влада стверджує, що президент зможе виправити цей дисбаланс за допомогою своїх призначень.
Ці вибори стоять на чутливому роздоріжжі. З одного боку, міжнародні спостерігачі бачать у них тест на готовність нового уряду до реформ, частковий успіх якого може відкрити шлях до економічної допомоги. Навіть обмежений плюралізм є прогресом порівняно з епохою Асада. З іншого боку, існує величезний ризик, що вибори стануть лише символічною вправою, яка легітимізує нову централізовану владу.
Якщо процес не зможе зламати багаторічну традицію домінування виконавчої влади, він ризикує просто відтворити старі схеми під новими гаслами. Результат покаже, чи готова нова влада перетворити обіцянки реформ на реальність, відкривши для Сирії новий горизонт, чи країна зануриться в стагнацію та недовіру.