Колиска цивілізації висихає: Ірак на межі продовольчої катастрофи через посуху
Урожай пшениці може скоротитися вдвічі, ставлячи під загрозу продовольчу безпеку
Ірак, колиска стародавніх цивілізацій, що зародилися на берегах Тигру та Євфрату, зіткнувся з безпрецедентною посухою, яка загрожує знищити його сільське господарство та продовольчу безпеку. Найсухіший рік у сучасній історії та рекордно низький рівень води в річках можуть призвести до скорочення врожаю пшениці на 50% цього сезону.
"Ірак зіткнувся з однією з найсильніших посух, що спостерігалися за останні десятиліття", – заявив представник ФАО ООН в Іраку Салах ель-Хадж Хассан. Водні резерви країни впали з 60 мільярдів кубометрів у 2020 році до менш ніж 4 мільярдів сьогодні.
Ця криза є наслідком двох факторів: зміни клімату та дій сусідніх країн. Ірак, що посідає п'яте місце у світі за кліматичними ризиками, страждає від підвищення температури та зменшення кількості опадів. Водночас Туреччина та Іран, будуючи греблі на верхів'ях річок, забирають все більшу частку водних ресурсів, залишаючи Ірак на межі виживання.
У відповідь на кризу уряд Іраку був змушений вдвічі скоротити площі для посіву пшениці, що зрошуються річковою водою, та повністю заборонити вирощування рису, яке є більш водомістким. Країна, яка завдяки державній підтримці нещодавно досягла самозабезпечення пшеницею, тепер, ймовірно, знову буде змушена повернутися до імпорту.
Криза в Іраку є страшним попередженням для всього світу про те, як поєднання зміни клімату та геополітичної напруженості може призвести до катастрофи. "Водні війни", про які роками попереджали експерти, стають реальністю. Дії Туреччини та Ірану, які в односторонньому порядку контролюють стік річок, є проявом "водного егоїзму", що ставить під загрозу виживання мільйонів людей нижче за течією.
Для Іраку це не лише економічна проблема, а й загроза національній безпеці. Нестача води та продовольства може спровокувати нову хвилю внутрішнього переміщення населення, соціальну напруженість та навіть конфлікти. Історія Месопотамії — це історія цивілізацій, що виросли на воді. Тепер ця історія ризикує закінчитися, якщо не буде знайдено справедливого та довгострокового рішення щодо розподілу водних ресурсів Тигру та Євфрату.