Ізраїльсько-іранський конфлікт: що каже міжнародне право
Ізраїльсько-іранський конфлікт, що триває вже тиждень, має, крім військової, і важливу юридичну складову. Питання про те, чи були початкові удари Ізраїлю по Ірану виправданими чи ні, викликає запеклі й емоційні дискусії.
Одні стверджують, що Ізраїль порушив міжнародне право, напавши на іншу країну, і називають Ізраїль державою-ізгоєм, яка безкарно завдає ударів по інших бік кордонів.
Інші нагадують, що Ізраїль вже багато років зазнає загрози з боку Ірану, який перебуває на межі створення ядерної бомби, що становить екзистенційну загрозу для ізраїльської держави.
А як оцінює ситуацію міжнародне право, яке не схильне до емоцій?
Високопоставлені ізраїльські політики назвали напад своєї країни на Іран 13 червня "превентивною" атакою на іранські ядерні об'єкти. Вони назвали це самообороною, оскільки в Ізраїлю були підстави побоюватися майбутнього ядерного нападу з боку Ірану.
"У мене склалося враження, що більшість фахівців з міжнародного права розглядають напад Ізраїлю як випадок "забороненого превентивного удару", - сказав DW Маттіас Ґольдманн (Matthias Goldmann), професор права та експерт з міжнародного права в університеті EBS у Вісбадені. Він нагадав, що у статті 51 Статуту ООН прописано невід'ємне право держави на самооборону. Однак воно набуває чинності в разі неминучого нападу, від якого не можна захиститися в жоден інший спосіб. "Якщо ви застосуєте цю вимогу, то дійдете висновку, що неминучої загрози з боку Ірану не було", - зазначає експерт.
Ґольдманн нагадує, що Ізраїль не надав жодних доказів того, чому він вважає, що ядер Ірану була вже настільки актуальною.
Між Іраном та Ізраїлем роками лунали загрозливі заяви, але, на думку оглядачів, малоймовірно, що Іран був готовий вдарити по Ізраїлю ядерною зброєю наприкінці цього місяця. Як повідомив телеканал CNN із посиланням на чотири джерела в американській розвідці, Ірану на створення атомної бомби знадобилося б іще три роки.
Сам по собі факт володіння ядерною зброєю не може вважатися передумовою для неминучого нападу, впевнений Маттіас Ґольдманн. "Згадайте "холодну війну": в обох сторін була ядерна зброя, і вони виходили з принципу взаємного гарантованого знищення - коли ви не застосовуєте ядерну зброю, тому що знаєте, що удар у відповідь буде смертельним", - нагадує він.
Ізраїль, як вважається, володіє власною ядерною зброєю. Однак ця інформація ніколи не була підтверджена офіційно, він не підписав Договір ООН про нерозповсюдження ядерної зброї та не допускає міжнародних інспекцій на свої ядерні об'єкти.
У статті, опублікованій на сайті Just Security, ізраїльські професори права Аміхай Коен і Юваль Шані не сперечаються з тим, що напад у порядку самооборони міг би бути визнаний протизаконним. Але, на їхню думку, атаку на Іран слід розглядати як частину більшого конфлікту, що вже давно триває. "Це змінює юридичні аргументи, тому що напад відбувається в іншому контексті", - кажуть вони.
Своєю чергою, американський професор публічного права Майкл Шмітт у публікації на сайті Articles of War військової академії США Вест-Пойнт стверджує: серйозність іранської ядерної загрози означає, що концепцію упереджувальної самооборони можна витлумачити більш ліберально.
Шмітт визнає, що йдеться про "складний випадок", бо залишалися й інші варіанти, крім застосування сили. Це ще одна умова для нападу в порядку самооборони: мають бути вичерпані невійськові способи усунення загрози. І Шмітт зазначає, що ядерні переговори між США та Іраном все ще тривали на момент атаки.
Іншу причину, через яку більшість експертів у галузі права вважають напад Ізраїлю незаконним, наводить Марко Мілановіч, професор міжнародного права з британського Університету Редінга. За його словами, в кінцевому підсумку закон у цій сфері має бути обмежувальним. "Він покликаний звести до мінімуму необхідність застосування сили. Не йдеться про створення лазівок, якими може скористатися будь-яка держава, якій подобається бомбити інших", - пояснив він DW.
"На війні не все справедливо, щойно починаються бойові дії", - каже Том Данненбаум, професор міжнародного права у Флетчерській школі права і дипломатії при бостонському Університеті Тафтса. За словами правознавця, "існує ретельно вивірена правова база, яка однаково застосовна до обох сторін".
Так, сторони не можуть нападати на цивільних осіб або цивільні об'єкти, сказав Данненбаум DW. "Об'єкти стають військовими цілями тільки тоді, коли за своєю природою, призначенням, місцем розташування або використанням вони вносять ефективний внесок у військові дії".
У цьому сенсі питання викликають ізраїльські атаки проти іранських науковців-ядерників у їхніх будинках. Як вважають деякі юристи, робота над програмою створення зброї не перетворює людину на комбатанта.
"Завдаючи ударів по комбатантах або військових об'єктах, сторони повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів, щоб звести до мінімуму шкоду цивільному населенню. І не повинні атакувати взагалі, якщо очікуваний збиток цивільному населенню буде надмірним порівняно з очікуваною перевагою від цього удару", - пояснює Даннебаум.
Ґольдманн, Данненбаум і Міланович припускають імовірність того, що подібні справи розглядатимуть у Міжнародному суді ООН або в Європейському суді з прав людини. "Але більшість аналогічних справ, пов'язаних із застосуванням сили, не доходять до суду, - зазначає Міланович. - Вони занадто політизовані або занадто масштабні, і їх вирішують в інший спосіб". Зазвичай - дипломатичним шляхом.
Для багатьох фахівців у галузі права тривожним аспектом є те, що спірне, з їхнього погляду, розуміння Ізраїлем поняття самооборони де-факто підтримують інші держави. Наприклад, хоча заяви уряду Німеччини і не стосуються безпосередньо нападу на Іран 13 червня, всі вони містили якусь із форм фрази "Ізраїль має право на самооборону".
Аналогічне формулювання міститься в спільній заяві щодо поточної ситуації на Близькому Сході, узгодженій учасниками саміту країн Великої сімки (G7). В опублікованому днями документі Іран названо "головним джерелом регіональної нестабільності та терору", а також підтверджено відому позицію країн G7, згідно з якою в жодному разі не можна дозволити Ірану отримати ядерну зброю.
"Звичайно, Ізраїль має право на самооборону, але воно обмежене міжнародним правом", - стверджує Марко Мілановіч.
Правила самооборони суворо регламентовані не просто так, пояснюють він і Маттіас Ґольдманн. Якщо почати розширювати їхнє визначення - наприклад, стверджуючи, що ти маєш право напасти на іншу державу, тому що вона напала на тебе кілька років тому або може напасти за кілька років, або погрожувала минулого тижня, - ці правила руйнуються, як і вся система міжнародного права.
"Юридичний аргумент, який висунула Росія (для вторгнення в Україну. - Ред.), також дуже схожий на ізраїльський, - зазначив Міланович. - Якщо ви прочитаєте промову Путіна напередодні вторгнення 2022 року, то в ній, по суті, йшлося про те, що в якийсь момент у майбутньому Україна і НАТО нападуть на Росію". І тому Москва почала війну, нагадує експерт. "Насправді йдеться не про самооборону, а про те, що, скажімо, вам хтось не подобається, ви вважаєте його загрозою і тому думаєте, що маєте право почати з ним війну. Але міжнародне право цього не допускає", - підсумовує він.