Історичний поворот: Ердоган готовий до діалогу з ув'язненим лідером РПК Оджаланом
Анкара вступає в "нову фазу" врегулювання курдського питання
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган заявив, що країна увійшла в "нову фазу" у зусиллях з припинення насильства з боку курдських бойовиків, і натякнув на готовність до діалогу з ув'язненим лідером Робітничої партії Курдистану (РПК) Абдуллою Оджаланом. Ця заява, що пролунала після "дуже конструктивних" переговорів з лідерами прокурдської партії DEM, може знаменувати собою кардинальний зсув у підходах до вирішення багаторічного конфлікту.
"Схоже, ми досягли нового перехрестя на шляху до Туреччини, вільної від тероризму. Кожен має активізуватися і зробити свій внесок", — заявив Ердоган. Він підкреслив, що вважає "надзвичайно цінним, щоб усі відповідні сторони були почуті, не залишаючи нікого осторонь".
Ці слова є відповіддю на пропозицію партії DEM, яка наполягає на тому, щоб парламентська комісія з роззброєння РПК отримала можливість спілкуватися з Оджаланом у в'язниці. Раніше саме Оджалан закликав РПК розпуститися та скласти зброю, що й було оголошено на початку цього року.
Заява Ердогана стала ще більш знаковою, оскільки напередодні його союзник, лідер ультранаціоналістичної партії Девлет Бахчелі, назвав "корисним" можливе звільнення іншого прокурдського лідера, Селахаттіна Демірташа, ув'язненого з 2016 року. Саме Бахчелі, відомий своєю жорсткою позицією, рік тому фактично ініціював нинішній мирний процес.
Натяк Ердогана на можливий діалог з Оджаланом — це не просто політичний маневр, а визнання фундаментальної реальності: без участі засновника та беззаперечного лідера РПК будь-який мирний процес приречений на провал. Попередні спроби врегулювання розбивалися саме через ігнорування його центральної ролі. Тепер же, коли РПК вже оголосила про роззброєння за його закликом, Ердоган, схоже, готовий зробити наступний крок, щоб остаточно закрити це питання.
Цей поворот є також результатом складної внутрішньополітичної гри. Заручившись підтримкою ультранаціоналіста Бахчелі, який несподівано став "голубом миру", Ердоган нейтралізує критику з боку правих. Це дозволяє йому розпочати діалог, не ризикуючи втратити свій консервативний електорат.
Водночас це величезний ризик. Будь-яка поступка курдам може бути розцінена як слабкість, а провал переговорів призведе до ще більшої радикалізації. Проте, схоже, Ердоган вирішив піти ва-банк.
Успішне завершення 40-річного конфлікту могло б стати головним досягненням його спадщини, остаточно перетворивши його з "султана" на "батька нації", який приніс країні довгоочікуваний мир. Чи вистачить у нього "сміливості та зусиль", як він сам каже, щоб довести цей процес до кінця, покаже лише час.