Історична перемога: Нью-Йорк обрав першого мера-мусульманина, який підтримує Палестину
Самопроголошений соціаліст Зоран Мамдані переміг попри шалений опір бізнесу та критику Трампа
Нью-Йорк обрав свого першого в історії мера-мусульманина — 34-річного самопроголошеного соціаліста Зорана Мамдані. Його перемога вінчає стрімкий злет місцевого політика, який став відомим завдяки своїй яскравій кампанії, орієнтованій на мігрантські спільноти та незаможних мешканців міста.
Мамдані, народжений в Уганді в родині індійського походження, зробив центральним пунктом своєї програми боротьбу з дорожнечею життя в мегаполісі. Він пообіцяв посилити контроль за орендною платою, запровадити безкоштовні дитячі садки та автобуси, а також відкрити муніципальні продуктові магазини. Його популістські гасла, зокрема заява "я не думаю, що в нас мають бути мільярдери", викликали занепокоєння у бізнес-кіл. Такі впливові постаті, як колишній мер Майкл Блумберг та мільярдер Білл Акман, відкрито підтримали його головного суперника Ендрю Куомо.
Однак найбільшу увагу Мамдані привернув своєю непохитною підтримкою палестинців та жорсткою критикою Ізраїлю, який він називав "режимом апартеїду", а війну в Газі — "геноцидом". Він підтримує рух BDS (Бойкот, дивестиції та санкції) і навіть заявляв, що накаже заарештувати Біньяміна Нетаньягу, якщо той приїде до Нью-Йорка за наявності ордера МКС.
Ця позиція принесла йому підтримку арабо-американської спільноти, але й викликала звинувачення в антисемітизмі з боку республіканців. Президент Дональд Трамп намагався вплинути на єврейських виборців, назвавши будь-якого єврея, що голосує за Мамдані, "дурнем", і погрожував позбавити місто федерального фінансування. Проте Мамдані вдалося заручитися підтримкою близько 20% єврейських виборців Нью-Йорка та отримати схвалення від конгресмена-демократа єврейського походження Джерролда Надлера.
Перемога Зорана Мамдані — це не просто зміна облич у мерії Нью-Йорка, а тектонічний зсув у політичному ландшафті США. Вона свідчить про зростання впливу лівого, прогресивного крила Демократичної партії та посилення ролі мігрантських спільнот як потужної електоральної сили. Його успіх демонструє, що популістська риторика, орієнтована на соціальну справедливість, знаходить все більший відгук у великих містах, де нерівність є особливо гострою.
Однак найважливішим прецедентом є його позиція щодо Ізраїлю та Палестини. Десятиліттями будь-яка серйозна критика Ізраїлю була "третьою рейкою" американської політики, дотик до якої означав політичну смерть. Мамдані не просто торкнувся її — він зробив її однією з центральних тем своєї кампанії і переміг. Це свідчить про кардинальну зміну громадської думки в США, особливо серед молоді та меншин, де підтримка палестинців зростає.
Його обрання може стати початком нової ери, коли безумовна підтримка Ізраїлю перестане бути аксіомою для американських політиків, а пропалестинська позиція перетвориться з маргінальної на частину мейнстріму. Це створює серйозний виклик для традиційного американо-ізраїльського альянсу та може кардинально змінити динаміку близькосхідного конфлікту.