Іран відмовляється від російської зброї і робить ставку на Китай
Іран отримає від Китаю зенітно-ракетні комплекси HQ-9 та ракети «земля-повітря» китайського виробництва по нафтовому бартеру для прискореного відновлення сил ППО, які серйозно постраждали внаслідок ізраїльських нальотів у червні.
Розчарування Тегерана в реакції Росії на ізраїльські та американські атаки іранських об’єктів настільки велике, що там уже зазвучали слова про зраду, пише haggin.az
Тегеран, розчарувавшись у військово-технічній співпраці з Росією, звернувся до Пекіна за зенітно-ракетними комплексами HQ-9, у перекладі – «Червоний прапор».
Крім того, ще задовго до ірано-ізраїльської 12-денної війни іранська сторона заявляла про готовність придбати 150 екземплярів китайського тактичного винищувача-перехоплювача J-10C, «Ченду» покоління 4++. Який, до речі, був розроблений на основі документації, яку в 1987 році ізраїльський концерн IAI, Israel Aerospace Industries, передав китайській корпорації авіаційної промисловості «Ченду», Chengdu Aircraft Industry (Group) Corporation.
Колаборація ізраїльських та китайських конструкторів та інженерів виявилася надзвичайно вдалою. J-10C сьогодні значно перевершує американський F-16C Block 60, обігнав він і японський багатоцільовий винищувач F-2A/B. Конкурувати з ним, і то лише частково, можуть тільки винищувачі Rafale, МІГ-35 і EF-2000 Typhoon з нової БРЛС Captor-E, але передбачувано, що ціна китайської машини виявилася приблизно на 30-40% нижчою за його західних «родичів», а тому його з радістю закупили в Єгипті та Пакистані, і переговори про його продаж ведуться ще з трьома країнами Південно-Східної Азії.
Природньо, що Тегеран дуже хотів придбати це «чудо», що літає, у Пекіна, але сторони не зійшлися в ціні: Пекін наполягав на оплаті в іноземній валюті, в той час як Тегеран, відчуваючи її дефіцит, пропонував бартерний розрахунок нафтою і газом. Крім того, діяло збройове ембарго ООН щодо Ірану.
Дякуючи Дональду Трампу, який з 24 червня 2025 року дозволив Китаю офіційно купувати нафту з Ірану без загрози запровадження санкцій, що серйозно підвищило шанси на укладення між Тегераном та Пекіном цього контракту.
Що стосується історії з китайськими HQ-9. На даний момент на озброєнні іранської ППО складаються російські комплекси ППО С-300ПМУ-2, “Фаворит” і “Тор-М1”, системи місцевого виробництва, такі як Khordad, Bavar 373 і Arman, а також HQ-2 – китайські копії старих радянських ЗРК. Якщо не вдаватися до технічних подробиць, а характеризувати весь цей «ППО-зоопарак» одним словом, то підходить лише одне – “мотлох”.
Що продемонстрував і перебіг 12-денної війни, коли російські комплекси не змогли захистити небо Ірану від ізраїльських та американських ракет.
Терміновий продаж Ірану Китаєм ЗРК HQ-9 виглядає сумнівним. Насамперед тому, що таку зброю в супермаркеті не купують, а якщо й продають, то лише експортний варіант, з полегшеними характеристиками і без ряду «хитрощів», які можуть потрапити в чужі руки.
Чи є у Китаю необхідна кількість зразків у експортному виконанні? Китайці приступають до масового виконання такої техніки лише за наявності гарантованого замовлення та після здійсненої передоплати. Ірану цих комплексів потрібно не менше кількох десятків, а це означає, що їх ще потрібно зробити. Потім – перевести на перську технічну документацію та підготувати іранський персонал, здатний обслуговувати та застосовувати ці ЗРК. Процес не швидкий, але інакше ніяк.
Між наміром купити у Китаю ці ЗРК та їхньою реальною поставкою може пройти і рік, і два. Однак, те, що Тегеран вирішив переорієнтуватися з російською на китайську військову техніку, цілком очевидно.