Ірак після виборів: прем'єр ас-Судані святкує перемогу, але попереду — місяці торгів та тиск з боку США та Ірану
Формування уряду стане ареною боротьби між зовнішніми силами та внутрішніми амбіціями
Після парламентських виборів в Іраку розпочинається складний і, ймовірно, тривалий процес формування нового уряду та обрання прем'єр-міністра. Чинний прем'єр Мухаммед Шіаа ас-Судані вже оголосив про перемогу своєї коаліції, яка, за попередніми результатами, стала найбільшим блоком. Проте йому все ще не вистачає голосів для абсолютної більшості, що змушує його вступати у виснажливі переговори з іншими партіями.
Процес формування уряду в Іраку традиційно є тривалим та заплутаним. Оскільки жоден блок не може здобути більшість самостійно, ключові партії місяцями ведуть торги за посади та альянси. Депутати можуть змінювати фракції, а місця в парламенті використовуються як розмінна монета.
Хоча ас-Судані наразі є єдиним серйозним кандидатом на посаду прем'єра, його другий термін не гарантований. За даними джерел, усередині його власного альянсу, "Координаційної рамки", що об'єднує проіранські шиїтські партії, немає єдності. Деякі впливові гравці, як-от колишній прем'єр Нурі аль-Малікі, побоюються, що за перший термін ас-Судані сконцентрував у своїх руках занадто багато влади.
На процес формування уряду неминуче впливатимуть два головні зовнішні гравці — США та Іран, які роками ведуть в Іраку проксі-війну. Наступний прем'єр-міністр буде змушений продовжувати підтримувати крихкий баланс між інтересами цих двох ворогуючих країн.
Вибори в Іраку — це лише перший, найпростіший етап. Справжня боротьба за владу починається зараз, і вона відбуватиметься не на виборчих дільницях, а в закритих кабінетах. Хоча коаліція ас-Судані здобула перемогу, це не гарантує йому другий термін. Головним викликом для нього стане не опозиція, а його власні "союзники" з проіранського "Координаційного рамкового альянсу".
Багато хто з них боїться посилення ас-Судані, який за час свого прем'єрства продемонстрував прагнення до більшої самостійності та налагодив прагматичні відносини зі США та країнами Арабської затоки. Його другий термін може означати подальше ослаблення їхнього впливу. Тому зараз вони можуть спробувати висунути іншу, більш компромісну та менш самостійну фігуру.
У цю внутрішню боротьбу неминуче втрутяться зовнішні сили. Іран, втрачаючи позиції в інших частинах регіону, буде робити все можливе, щоб зберегти свій контроль над Багдадом через лояльні йому угруповання. США, навпаки, посилюватимуть тиск, вимагаючи роззброєння цих угруповань та обмеження іранського впливу.
Таким чином, майбутній прем'єр-міністр Іраку, хто б ним не став, опиниться в лещатах. Він буде змушений балансувати між вимогами Вашингтона, інтересами Тегерана, амбіціями власних "союзників" та очікуваннями населення. Це робить будь-який майбутній уряд вкрай нестабільним та вразливим, а процес його формування — непередбачуваним.