"Гонка штучного інтелекту": Катар вступає в боротьбу з Саудівською Аравією та ОАЕ
Доха робить ставку на дешеву енергію, але стикається з браком кадрів та технологічними обмеженнями
Катар робить ставку на свою дешеву енергію, щоб надолужити згаяне в гонці штучного інтелекту в Арабській затоці, сподіваючись, що дешева електроенергія та глибокі кишені допоможуть йому наздогнати регіональних суперників. Запуск національної компанії з ШІ "Qai" та створення спільного підприємства з Brookfield на 20 мільярдів доларів стали найамбітнішим кроком Катару в сектор, що змінює глобальну економіку.
Проте, хоча енергетична перевага є потужним стимулом для технологічних гігантів, таких як Google та Microsoft, аналітики кажуть, що амбіції країн Затоки стикаються зі структурними перешкодами. Щоб стати значущими гравцями у сфері ШІ, їм необхідно подолати низку викликів: відтворити західні моделі управління даними, забезпечити доступ до дефіцитних передових чіпів в умовах експортного контролю США та залучити найкращі таланти на жорсткому глобальному ринку.
Конкурентною перевагою Катару є низька вартість електроенергії. Водночас Саудівська Аравія та ОАЕ вже мають значну перевагу. Humain у Саудівській Аравії прагне досягти потужності 6 гігават до 2034 року, а G42 в ОАЕ будує ШІ-кампус на 5 гігават. Для порівняння, в ОАЕ зараз 35 дата-центрів, у Саудівській Аравії — 20, а в Катарі — лише п'ять.
"Справедливо сказати, що Катар/Доха — це пізній учасник у гонці чотирьох коней", – каже директор Counterpoint Research Марк Ейнштейн, маючи на увазі Саудівську Аравію та емірати ОАЕ — Абу-Дабі та Дубай. Крім інфраструктури, критично важливим є дотримання правил. Щоб отримати найсучасніші процесори Nvidia, Qai, як і її конкуренти, повинна буде дотримуватися суворих правил США щодо використання чіпів.
Вступ Катару в "гонку штучного інтелекту" є логічним кроком у конкурентній боротьбі за статус технологічного лідера Близького Сходу. Не бажаючи відставати від Саудівської Аравії та ОАЕ, Доха намагається використати свою головну перевагу — величезні запаси дешевого природного газу, що є "паливом" для енергоємних дата-центрів.
Однак гроші та дешева енергія — це ще не все. Головними викликами для всіх країн Затоки залишаються регуляторне середовище, доступ до технологій та залучення людського капіталу. Гонку виграє не той, хто збудує найбільше дата-центрів, а той, хто зможе створити найпривабливішу екосистему для розробників, інженерів та вчених.
Це вимагає не лише фінансових інвестицій, а й глибоких соціальних та освітніх реформ. Крім того, технологічна залежність від США, які контролюють експорт ключових компонентів, робить усі ці амбітні проєкти вразливими до геополітичних змін, ставлячи країни Затоки в положення "золотої клітки".