"Ель-Фашер — місце злочину": Рада ООН розслідує звірства терористів RSF у Судані
У Женеві проходить спецсесія щодо масових вбивств, влаштованих бойовиками в Дарфурі
Рада ООН з прав людини у п'ятницю проводить спеціальну одноденну сесію, присвячену сотням вбивств у лікарні в суданському регіоні Дарфур та іншим звірствам, скоєним минулого місяця терористичним угрупованням "Сили Швидкого Реагування" (RSF). На засіданні обговорюється проєкт резолюції, що закликає до термінового розслідування вбивств та інших порушень прав людини в місті Ель-Фашер.
"Звірства, що розгортаються в Ель-Фашері, були передбачуваними і їм можна було запобігти, але цього не зробили. Вони є найтяжчими злочинами", — заявив Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк. Минулого місяця бойовики RSF захопили Ель-Фашер і влаштували різанину в Саудівській лікарні, вбивши понад 450 людей. За свідченнями, терористи ходили від будинку до будинку, вбиваючи цивільних та вчиняючи сексуальне насильство.
Членкиня слідчої групи Мона Рішмаві заявила на сесії: "Значна частина Ель-Фашера зараз є місцем злочину". Вона додала, що її місія зібрала "докази невимовних звірств, навмисних вбивств, тортур, зґвалтувань... і все це в масовому масштабі".
Хоча Рада з прав людини не має повноважень примушувати до виконання своїх рішень, вона може привернути увагу до порушень та задокументувати їх для можливого використання в Міжнародному кримінальному суді.
Спеціальна сесія Ради ООН з прав людини — це потужний символічний акт, що офіційно фіксує на найвищому міжнародному рівні масштаб злочинів, скоєних RSF. Фрази "найтяжчі злочини" та "місце злочину" — це не просто емоційні вислови, а юридична мова, що закладає основу для майбутнього трибуналу. Це спроба вирвати трагедію Ель-Фашера з потоку новин і надати їй статус виняткового за своєю жорстокістю злочину.
Водночас ця сесія оголює трагічну безпорадність міжнародної системи. Слова Фолькера Тюрка про те, що звірствам "можна було запобігти", є прямим звинуваченням у бездіяльності. Світ місяцями спостерігав за облогою міста, але не зробив нічого, щоб запобігти різанині. Тепер ООН змушена діяти постфактум — не рятувати, а документувати.
Чи може це до чогось призвести? У короткостроковій перспективі — навряд. Резолюція, найімовірніше, не зупинить RSF. Однак у довгостроковій перспективі це вкрай важливо. Систематичний збір доказів, свідчень та супутникових даних створює доказову базу, яка не дозволить винуватцям уникнути відповідальності. Це довгий шлях до правосуддя, але він починається саме з таких сесій, які не дають світові забути і перетворюють безіменних жертв на докази у майбутній справі про геноцид.